Володимир Барсуков
Володимир Іларіонович Барсуков народився 14 вересня 1938 року в селищі Малотаранівка. Пізніше у своєму вірші він з гордістю скаже: «Я народився в Донбасі». У Краматорську він закінчив 7-річну школу, а пізніше – машино-будівельний технікум.
Після служби в армії В. Барсуков працював у різних місцях України: спочатку в м. Сєверодонецьку Луганської обл., пізніше – в Київській області. Згодом почав навчатися в Московському державному університеті на філософському факультеті, проте, закінчити його не вдалося – почався новий етап у його житті. Володимир Барсуков повернувся в Краматорськ і став працювати майстром на НКМЗ.
Відчув покликання до журналістики, захопився краєзнавчою роботою. Разом з О. М. Зайцевим 1983 року він написав книгу про історію НКМЗ – «Ново-краматорському – 50 років». У ті ж 80-ті роки Володимира Іларіоновича запросили працювати завідувачем відділом промисловості в газеті «Краматорская правда».
Писати вірші Володимир Барсуков почав вже з юних років. Згодом їх друкували найрізноманітніші газети – від місцевих багатотиражок і «Краматорской правды» до всесоюзних «Комсомолки» та «Правди». На його слова написаний гімн ЗАТ «НКМЗ», а пісня «Я народився в Донбасі» в 70-ті – 80-ті роки не замовкала на обласному радіо.
Біографія поета нерідко знаходить відображення в його віршах, є своєрідним коментарем до його творчості, адже доля автора і зміст його віршів – єдине ціле. Постійний мотив поезії Володимира Барсукова – краса рідного краю, краса людей, які живуть у ньому. Він оспівує в своїх віршах улюблений Краматорськ, славить свою малу батьківщину.
Працюючи в «Краматорской правде», В. І. Барсуков зарекомендував себе як справжній професіонал, він був одним з кращих журналістів газети. За спогадами доньки поета, теж журналістки з 30-річним стажем, – Тетяни Карпекіной: «батько починав свій кожен робочий день на якомусь підприємстві, де з головою занурювався в спеціфіку роботи, проблеми, надії і сподівання трудового колективу. Потім він приходив до редакції і готував свій черговий матеріал, який одразу ж ішов в найближчий номер».
1994 року Володимир Іларіонович тяжко захворів, а коли здоров’я вдалося трохи поправити, він повернувся до написання творів. Проте, цей період його творчості характеризується вже іншою тематикою: він став писати на духовні теми. Через хворобу і страждання поет приходить до іншого осмислення життя, в його творчості з’являються інші мотиви.
У 2001 р. у світ виходить поетична збірка «Дотик до істини», до якої увійшли його філософсько-моральні поеми на теологічну тематику: «Голгофа», «Апокаліпсис – очима поета». «Сказання про Предтечу», «Марія», «Світло Віфлеємської Зірки». Наповнені морально-релігійним змістом, вони розповідають про духовне життя наших предків.
