Леонід Горовий
Леонід Олексійович Горовий народився 22 червня 1931 року в Краматорську. Ще, навчаючись у школі, Леонід прикипів до літератури, десь з 14 років, потайки став пробувати писати вірші. Навіть випускний твір “Наше Отечество” він написав у віршах.
Про дитинство Леоніда Горового, яке припало на военні роки, дуже добре написала журналістка часопису “Технополис” Антоніна Ноткіна у своїй статті-некролозі “А все-же останется что-то…”
Як поет Леонід Горовий почав по-справжньому формуватися в Харкові, де з 1950 по 1954 рік навчався в Харківському бібліотечному інституті на факультеті культосвітроботи. Тоді, в 1954 році, молодого поета прийняли в літературну студію при Харківському обласному відділенні Спілки письменників України. Згодом, в 1959 році, з’явилися перші публікації його віршів у кількох номерах газети “Краматорська правда”, а через рік вийшла добірка віршів в обласній газеті “Соціалістична Харківщина”, яка отримала похвальну оцінку також і в журналі “Дніпро”, в статті “Поезія в обласних газетах”.
Після закінчення інституту Леонід Олексійович деякий час працював завідувачем районним відділом культури у Волинській області, а після служби в армії, він повернувся до Краматорська й став працювати організатором художньої самодіяльності палацу культури ім. Леніна (нині – ім. Леоніда Бикова).
Одночасно все більш активнию ставала співпраця Леоніда Горового з міськими та обласними газетами, міським літературним об’єднанням, яким керував поет-фронтовик Микола Рибалко. Зрештою журналістське покликання взяло верх, і Леонід Горовий перейшов на журналістську роботу. Працював власним кореспондентом обласної газети “Соціалістичний Донбас” (нині «Донбас»), відповідальним секретарем газети “Машинобудівник” Старокраматорського машинобудівного заводу (СКМЗ), а потім завідувачем відділом листів газети “Краматорська правда”, а з виходом на пенсію, заснував популярний тижневик «В домашнем кругу» . Його статті, кореспонденції, поетичні репортажі, фейлетони і злободенні критичні замітки склали цілий пласт вітчизняної журналістики, літопис історії, буднів і свят улюбленого міста й регіону. Кожній справі в житті Леонід Олексійович віддавав всі сили розуму і серця, він нічого не вмів робити «наполовину».
Перша збірка віршів Леоніда Горового “Не все дороги пройдены” вийшла в 1962 році. Згодом вийшли збірки; “Пятая грань” (1976), “Сограждане мои” (1982), “А у нас во дворе” и “На стыке двух эпох” (1997), “Адрес войны”, “Не заросла народная тропа” (1998), “Седьмое чувство”, “Бойцы вспоминают” (2000) та ін. Усього вийшло 17 збірок поезії та прози.
Друзі та колеги згадують Леоніда Олексійовича як винятково порядну людину, інтелігента не по народженню, а за своїм внутрішнім станом. Навіть у похилому віці Леонід Горовий зберігав бадьорість духу, життєлюбність, був справжнім романтиком. Те що встиг зробити Леонід Горовий у журналістиці, поезії, формуванні культурного та морального середовища міста, заслуговує глибокої поваги і вдячності нащадків.
Помер Леонід Олексійович 8 жовтня 2011 року.
