Озоле, Э. Реплика Диора: рассказы, стихи, воспоминания / Элла Озоле. – Краматорск, 2018. – 200 с.: ил.

Читати уривки з книги

НЕ БУДЕ ВІЧНОЮ ВІЙНА

Не буде вічною війна,
Колись закінчиться вона,
І залунає пісня.
Ростимуть доньки і сини
Й життя ділитимуть вони.
На “до війни” і “після”.

МИ РОБИМ ГРОШІ НА ВІЙНІ

Київське управління Державної фіскальної служби повідомило, що за 2017 рік кількість мільйонерів у столиці України зросла в два рази: “У нас вже 200 мільйонерів, хоча минулого року було 100.”

                   * * *
Ми робим гроші на війні.
А ви ще НІ?
То ви – дурні!
І на сльозах, і на крові
Ми заробляєм – се ля ві.
Нехай триває ця війна,
Нам дуже вигідна вона.

МНЕ ПЕРЕСТАЛИ  СНИТЬСЯ АРТОБСТРЕЛЫ

Мне перестали сниться артобстрелы.
Еще б забыть войну, как страшный сон,
Испуг на стеклах окон уцелелых
И, словно бритвой, срезанный балкон.

БЫЛА ВОЙНА…

Была война, а люди жили
Женились, на базар ходили,
Надеялись – поможет Бог.
Зятьев ругали и невесток
И уклонялись от повесток,
Кто мог.

Елла Верещага (Озоле)

Елла Озоле більш відома краматорцям як Елла Григорівна Верещага – вчителька, літераторка, активна громадська діячка, волонтерка. Озоле – творче псевдо авторки, яке вона взяла від прізвища своєї бабусі.

Народилася Елла Григорівна Верещага 28 жовтня 1954 року в Краматорську. Після школи закінчила Донецький державний університет і тридцять років викладала в школі українську мову та літературу.

Лихі 90-ті роки та невиразні 2000-ні змусили змінити життя багатьох людей, вони втрачали роботу, йшли працювати на ринок. Не оминув цей час і Еллу Верещагу. Вона змушена була покинути не тільки викладання в школі, якому присвятила 30 років життя, а й саму країну, подавшись, як і багато українців, на заробітки за кордон, де довелося опанувати багато найрізноманітніших професій та занять, зустрітися з безліччю людей, завести нових друзів і відкрити для себе новий світ.

Спочатку, 2001 року, вона впоїхала до Греції. Працювала там гувернанткою, доглядала за літніми людьми, але через шість місяців повернулася на Батьківщину. З 2005 по 2008 рік знову працювала за кордоном, на цей раз – в Чехії: підмітала вулиці, мила посуд, викладала в українській школі в Празі. Згодом освоїла професію мерчендайзера і менеджера з реклами.

Пише вірші й прозу українською та російською мовами. Під час вимушеного перебування за кордоном літературна творчість рятувала Еллу Григорівну від ностальгії за Батьківщиною. Там же народилися її кращі твори: вірші, нариси, спогади та дорожні нотатки, які умовно можна поділити на два цикли – «Афінський» і «Празький». Деякі з них увійшли до антології “Світ слова”, виданої Дитячою центральною бібліотекою 2011 року.

Часто говорять, що біографія письменника – в його творах. Елла Григорівна відтворює в своїх нарисах власне життя та життя своїх предків і сучасників в той чи інший відрізок історії, змальовуючи його через призму власного світосприйняття. Активна життєва позиція та творчій неспокій автора не оминули і подій сьогодення: російсько-українська війна та окупація Донбасу. Поетичні та прозові твори останніх років присвячені саме цій тематиці.

На початку 2019 року вийшла в світ її перша книга “Реплика Диора”, в якій Елла Верещага розповідає про життя людей у XX ст. “У їхніх долях відбилася історія країни, якої вже немає на карті світу. А так як підручники з історії люблять переписувати під чергового правителя, вони, підручники, навряд чи можуть претендувати на об’єктивність. Сподіваюся, що спогади окремих людей допоможуть тим, хто народився в XXІ столітті, скласти власне враження про минулу епоху», – наголошує авторка у передмові до своєї книги.

Книга “Репліка Діора” містить життєві історії простих, звичайних людей, у т.ч. й наших земляків,  написані чи занотовані авторкою.  Зібрані разом у книзі, вони, як мозаїка, складають дивну й правдиву картину епохи, що вже відійшла у вир історії. Образи сучасників та тих, хто залишив нас, доповнюють картину суспільства, моралі того чи іншого періоду історії, поєднують різні покоління українців одним ланцюгом у обширі часу. Ця книга – пам’ять про тих, хто своїм життям творив історію свого роду й народу, вклав у їхній розвиток своє бачення, сили, любов і надію на краще майбутнє.

Елла Верещага – щира та чуйна, небайдужа й уважна до інших людина. Вона завжди готова прийти на допомогу, підтримати, дати пораду. Пані Елла – неймовірний «живчик», вона ніколи не сидить на одному місці, їй все цікаво: життя в інших країнах, література й мистецтво, йога, її учні, люди, місто… Щороку вона садить дерева у своєму дворі, багато подорожує, допомагає знайомим і незнайомим, веде активне громадське життя і пише нові твори.

З 2016 року Елла Григорівна очолює громадське об’єднання «Чеська ластівка», що діє в Дитячій центральній бібліотеці, веде безкоштовні курси чеської мови, активно популяризуючи європейські цінності та культуру серед наших містян і молоді.

Елла Верещага // Світ слова. Краматорська література в іменах. – Краматорськ, 2011. – С. 92-98.

                       * * *

Тече ріка, так собі, звичайна,
Тече багато вже тисячоліть.
А знаєте, в чім істина повчальна?
Що нам її зуміли залишить
Ті, що ходили цими берегами
І рвали тут чебрець і звіробій,
Ті, що цю воду гладили човнами
І свої коні напували в ній.
Спасибі вам, і торки, і алани,
Сармати, скіфи, хто не знаю ще..
А чи не вб’ємо річку цю ми з вами?
Не вб’ємо, ні! Нехай собі тече!
 
                         * * *
Коли тополі над Дінцем цвітуть 
І білим пухом воду покривають,
Про все погане хочеться забуть -,
Послухай, лишень, солов’ї співають!.
І течія геть смуток мій несе,
Печалі, зраду, чорну безнадію…
Донець мій любий, дякую за все,
За те, що можеш відродити мрію!
 
                         * * *
Кто Парижем, кто  Прагой, кто Ниццей
Мы отравлены заграницей.
Мы от Родины далеко,
Нам уже без неё легко.
Разбросала нас жизнь по глобусу,
И привычна точность автобусов.
Мы забыли про дефициты,
Все обуты-одеты, сыты,
Но когда шиповник поспеет,
И рябина краснеть начнёт,
В наших душах что-то затлеет,
И приснится вдруг огород.
Там картошку сейчас копают,
Собирают и жгут ботву… 
Почему-то (кто его знает?)
Москвичи захотят в Москву.
О жемчужине, что у моря,
Одесситы начнут скучать,
А дончане напьются с горя,
Вспоминая Родину-мать.
И, кляня бездарный парламент,
Экологию, всё подряд, 
Будут думать: «А не пора нам
Бросить всё и вернуться назад?»