Зеновія Гринах-Чабан
Зеновія Миколаївна Гринах-Чабан народилася 23 березня 1940 року поблизу міста Броди на Львівщині, на хуторі Гринахи, що започаткував свою назву від прізвищ перших поселенців. Там, серед мальовничої природи і невмирущої народної мудрості, у сім’ї трудівників, проминуло дитинство та юність майбутньої поетеси. Краса полів, недалеких лісів і гір полонила дитячу уяву, назавжди запала в серце вродливої дівчинки, сколихнула його найніжніші струни. Тому все життя поетеса линула до рідного краю, до милого серцю хутора.
У 1954 році Зеновія Миколаївна закінчила Дуб’євську семирічну школу, а пізніше – у 1957 році – Пониківську середню школу. Навчалася старанно і наполегливо, прагнула знати якомога більше. Тому без особливих труднощів вступила до Львівського державного університету на фізико-математичний факультет, після закінчення якого працювала вчителем математики в школі. Тоді ж почала писати вірші, які публікувалися в місцевих газетах.
Згодом Зеновія Миколаївна вийшла заміж і переїхала з чоловіком до Краматорська, де працювала інженером на Новокраматорському машинобудівному заводі, але душею тягнулася до літератури. З серця просилися на папір, до людей, щирі, привітні вірші. Їх Зеновія Чабан друкувала як у міській, так і в обласній пресі, в журналі «Донбас», підписуючись подвійним прізвищем – Гринах-Чабан.
З роками потяг до рідної мови та літератури не зменшився, а, навпаки, став ще міцнішим. Свідченням цього стало те, що майже 50-ти річна поетеса вступила на заочне відділення філологічного факультету Донецького державного університету. Згодом Зеновія Миколаївна залишила завод і почала працювати в Першій українській гімназії Краматорська вчителем української мови та літератури.
Значний внесок зробила поетеса в літературне життя Краматорська, у боротьбу за відновлення української мови у зросійщеному місті. Саме вона весною 1993 р. започаткувала перше українське літературне об’єднання в нашому місті. Разом з творчою українською інтелігенцією міста 3. Чабан популяризувала і впроваджувала в життя творчі надбання краматорських поетів, прагнула донести українське слово не тільки до міського читача, а й вийти за межі Краматорська. Члени літоб’єднання друкувалися в газетах «Вісті», «Броди», «Злагода», в журналі «Брідщина» (Львівщина).
З рідним краєм Зеновія Чабан ніколи не поривала зв’язку. Її мрією завжди було повернення до Західної України – до своєї батьківщини, розлука з якою все життя краяла серце поетеси. Тому, коли Зеновія Чабан вийшла на пенсію, разом з чоловіком вона виїхала на Західну Україну, повернулася на рідний хутір.
Рідна домівка, родина, найближчі в житті люди – ось ті цінності, які поетеса завжди ставила на перше місце, вище над усе.
І хоч зараз письменниця вже не живе в нашому місті, але її внесок у розвиток українського літературного руху Краматорська не буде забутим, і краматорці завжди пишатимуться, що в нашому місті жила і творила така щира, добра, талановита людина, яка дарувала читачеві чудове українське слово, а своїм учням несла любов і знання.
У квітні 2008 року в київському видавництві «Четверта хвиля» вийшла її нова збірка під назвою «Твої сліди». У ній – не тільки поетичне, а й прозове осмислення нашого минулого і сьогодення, проникливий погляд в українську сутність й оптимістичне бачення майбуття. Деякі поезії Зеновії Гринах-Чабан покладені на музику й виконуються миколаївським гуртом української пісні “Вільні козаки”.
2020 року Зеновії Миколаївні виповнюється 80 років.
